Войти / Стать блоггером
На південному напрямку дуже обнадійливі новини із фронту: щодня з’являються повідомлення, що наші села звільняють від окупантів. Це те, про що мріє уся країна. Багато хто мусив залишити свою домівку і виїхати в пошуках тимчасового прихистку. Переїзди, облаштування, підтримка першим необхідним – здебільшого робота волонтерів, які стали надзвичайно потужною силою в Україні.
Як розповідає Катерина, яка виїхала з Миколаєва до Коблево, вона мусила тікати з малою дитиною через те, що вдома на подвір’я потрапив уламок від ракети. Після того, як рідні отримали поранення, жінка зрозуміла, що треба рятувати сина.
«Ми довгий час говорили йому, що «бабах» за вікном – це салют. Він вірив нам, але на якомусь етапі я зрозуміла, що він боїться, – розповідає наша героїня. – Ми нікуди далі не хочемо їхати, тільки мріємо мати можливість повернутись додому».
Зараз на базі відпочинку, розташованої у Коблівській громаді, проживає загалом 10 сімей.
«Ми дуже раді бути тут. Відчуваємо, що нам намагаються допомогти, усі дуже щирі люди. Нас приймають з відкритим серцем, нам раді у громаді, ми не зайві. Усі допомагають один одному. Ми — як одна родина. Але вночі дуже складно: прокидаюсь і читаю новини, чи не стріляють, все складно. Мене дуже підтримує думка, що все буде добре, що незабаром перемога, і що ми, чесний народ на своїй землі побудуємо краще життя. У нас одна мрія на всіх! Перемога!», — говорить Катерина.
Одна з благодійних організацій, яка допомагає Коблівській громаді — БО «Вплив». В рамках ініціативи Shelter Ukraine за підтримки Razom for Ukraine, ChuldFund, Valores Foundation організація надала допомогу 5 проєктам (2 — Коблівська громада) на загальну суму 1,2 млн грн. Це і продукти харчування, ліки, засоби гігієни. Для людей кожна гривня, якою благодійники підтримують українців, дуже важлива.
__________
Читайте також: Благодійний Фонд «Розвиток Коблево» передав допомогу нужденним сім’ям
__________
Марія, яка приїхала в Коблево в серпні, до цього часу була за кордоном – у Польщі з родичами. Чоловік Марії служить у ЗСУ. Тривалий час родина мешкала у Миколаєві, але їхній будинок розташований ближче до Херсонської області, і пізніше, коли кількість обстрілів збільшилась, вирішили їхати.
«Приїхали в Коблево, бо колись жили тут. І тут є море. Зараз наші дідусі та бабусі в Миколаєві – працюють лікарями. Ми не сумнівались, що нам потрібно було повернутись в Україну, ми так скучили за татом. Я з самого початку інтуїтивно розуміла, що потрібно зберігати спокій і мати оптимістичний настрій. Це мені, певно, і допомагало долати переїзди і підтримувати доньку. Роботу знайти тут не можу, я — викладач іноземних мов (англійська та французька). Я люблю працювати в класі з дітьми. Зараз увесь час приділяю доньці. Вона не дає мені нудьгувати», — розповіла Марія.
Наші співрозмовниці діляться тим, що найбільше їх вражають люди — усі хочуть допомогти один одному, щиро підтримати.
«Раніше здавалось, що кожен сам за себе. Пішов на роботу, прийшов з роботи і до сусіда часто діла не було. Сьогодні все по-іншому. Ми подорослішали. Ми переселенці, але намагаємось допомагати, чим можемо. Наприклад, є штаб допомоги Миколаєву. В ньому декілька дівчат збирають необхідне для військових та жителів міста. Наприклад, питну воду, продукти, одяг, все, що необхідне по списку. В Миколаєві часто немає навіть технічної води. В місті живуть наші рідні та друзі, їм так важливо мати нашу підтримку. Допомагаємо кожен, хто, чим може: хтось щось приносить, хтось допомагає пакувати, вантажити продукти. Усі розуміють, що це спільна справа – наша перемога».
