Світ знає чимало дат, що змінили перебіг історії, але 26 квітня назавжди залишиться в пам’яті як день, коли зупинився час, а небо над Україною вкрилося попелом «невидимої смерті». Напередодні 40-х роковин трагедії на Чорнобильській АЕС Березанська громада зібралася, щоб віддати шану тим, хто став живим щитом між мирним світом і розлюченим атомом, розповідає пресслужба громади.
Особлива атмосфера — суміш глибокого смутку та неосяжної гордості — панувала у залах Березанської публічної бібліотеки. Виступаючи перед присутніми, перший заступник селищного голови Володимир Коц провів болючу, але влучну паралель із сьогоденням: Чорнобиль навчив нас слів «укриття» та «переселенець» ще тоді, у 1986-му. І сьогодні, коли ворог знову зазіхає на нашу землю, ми як ніколи розуміємо ціну стійкості.
«Саме завдяки вам ми сьогодні маємо право на життя і боротьбу», — ці слова прозвучали не просто як офіційна промова, а як щирий уклін нації своїм рятівникам.
Громада вшанувала героїв, які не шукали слави, а просто виконували обов’язок перед людством. Під гучні аплодисменти почесні нагороди отримали живі легенди нашої громади:
- Мельничук Андрій Васильович (ліквідатор 2А, Березанка)
- Самойленко Іван Іванович (ліквідатор 2А, Березанка)
- Катирджи Анжела Пилипівна (ліквідатор 2А, с. Марківка)
- Шапаренко Анатолій Володимирович (ліквідатор 2А, Березанка)
- Шапоренко Володимир Володимирович (ліквідатор 2А, Березанка)
- Яворський Михайло Йосипович (ліквідатор 2А, Березанка)
- Клебанський Михайло Володимирович (ліквідатор 1А, с. Матіясове)
- Андрієнко Юрій Володимирович (ліквідатор 1А, с. Ташине)
- Цьома Надія Володимирівна (ліквідатор 2А, с. Ташине)
Найзворушливішим моментом став виступ вихованців дитячого садочка «Сонечко». Маленькі промінчики надії з піснею «Я намалюю на папері щасливу дитину» нагадали всім, заради чого 40 років тому ліквідатори йшли у вогонь. Їхня надлюдська мужність відвоювала у темряви майбутнє, яке ми сьогодні бачимо в усмішках дітей.
Хвилина мовчання за тими, кого забрав «мирний атом», була гучнішою за будь-які слова. А червоні квіти, що лягли до підніжжя монумента, стали символом незгасної вдячності.
Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми стоїмо. Березанська громада вкотре довела: герої не вмирають, поки про них пам’ятають живі. Чорнобильський набат продовжує звучати в наших серцях, закликаючи цінувати кожен день і берегти рідну землю.
Організатори висловили щиру подяку Аллі Голокоз, Розалії Безнисько, Вероніці Чернеженко, Артуру Погорєльцеву та колективу Березанської публічної бібліотеки за проведений захід.
